Історія І Цзін

Походження

Написи на ворожильних кістках показують, що в епоху Шан (бл. 1600–1046 рр. до н. е.) люди ворожили на нагрітих кістках тварин і панцирах черепах. Це важливо, щоб зрозуміти ранню китайську культуру ворожіння. Але археологи не довели, що від тріщин на тих кістках і панцирах до перерваних і суцільних ліній І Цзін вів простий і прямий шлях.

Найдавніший шар тексту часто називають «Чжоу ї», тобто «Зміни Чжоу». Його короткі судження й тексти ліній склалися на початку I тисячоліття до н. е. і, можливо, увібрали давніші матеріали. І Цзін, яку знають сьогодні, — філософська книга: вона поєднує цю основу з пізнішими шарами тлумачень.

Фу Сі й вісім триграм

Пізніша китайська традиція каже, що вісім триграм (八卦, ба ґуа) відкрив культурний герой Фу Сі (伏羲), коли спостерігав за візерунками неба, землі, тварин і всієї природи. Фу Сі — міфічна постать. Ця розповідь пояснює місце триграм у китайській культурі, але не є документальним свідченням їхнього походження.

Кожна триграма складається з трьох ліній, суцільних або перерваних, і позначає одну з основних сил природи:

• ☰ Небо (乾) — творча енергія, сила, активність
• ☷ Земля (坤) — прийняття, поступливість, турбота
• ☵ Вода (坎) — небезпека, течія, глибина
• ☲ Вогонь (離) — прив’язаність, яскравість, світло
• ☳ Грім (震) — пробудження, потрясіння, початок
• ☴ Вітер (巽) — лагідність, проникнення, наполегливість
• ☶ Гора (艮) — спокій, медитація, зупинка
• ☱ Озеро (兌) — радість, віддзеркалення, відкритість

Вень-ван і 64 гексаграми

За традицією, чжоуський Вень-ван (周文王) упорядкував 64 гексаграми й написав до них судження, коли сидів у в’язниці в останнього правителя Шан. Чжоу-ґуну (周公) традиція приписує тексти окремих ліній. Ці уявлення про авторство й досі важливі для культури, хоча сучасні дослідники тексту вважають «Чжоу ї» збірним твором, а не працею двох авторів, яких можна назвати на ім’я.

Повніші моральні, космологічні й філософські тлумачення з’явилися завдяки пізнішим коментарям, насамперед «Десяти крилам». А будова 64 гексаграм усе одно зберігає традиційну послідовність Вень-вана, якою користується більшість канонічних видань.

Конфуцій і «Десять крил»

Пізніша традиція міцно пов’язала Конфуція (孔子, 551–479 рр. до н. е.) з Книгою змін: він, як вважали, віддано її вивчав. Відома історія розповідає, що він перечитував свій примірник так часто, аж перетерлися шкіряні ремінці, які його скріплювали. Але це пізніший літературний переказ, а не свідчення сучасників про авторство.

Традиція приписує Конфуцієві й «Десять крил» (十翼, Ши ї). Це сім творів, поділених на десять розділів: серед них «Великий коментар», «Пояснення триграм» і «Послідовність гексаграм». З ними в тексті стало набагато більше філософії. Учені зазвичай датують різні шари цих творів приблизно V–II століттями до н. е. і не вважають Конфуція єдиним їхнім автором.

За різних династій

Протягом усієї китайської історії І Цзін була однією з головних книг і для вчених, і для тих, хто керував державою:

• Династія Хань (206 р. до н. е. — 220 р. н. е.): І Цзін увійшла до «П’яти канонів», основних текстів конфуціанської освіти. Складні космологічні тлумачення пов’язували гексаграми з астрономією, музикою й медициною.
• Династія Сун (960–1279): неоконфуціанські вчені, наприклад Чжу Сі, написали впливові коментарі, що стали зразком на століття.
• Династії Мін і Цін: І Цзін і далі вивчали вчені, чиновники й даоси. Тоді ж укладали величезні збірки коментарів.

Шлях на Захід

Від XVII століття європейці дізнавалися про І Цзін із праць місіонерів-єзуїтів. Джеймс Легг опублікував впливовий англійський переклад 1882 року. Німецький переклад Ріхарда Вільгельма вийшов 1924 року, а 1950-го Кері Бейнс переклала його англійською, з передмовою Карла Юнга.

Юнг брав І Цзін за яскравий приклад, коли розробляв ширше поняття синхронічності — збігу, який має сенс, але не має причинного зв’язку. А у своїй передмові він показав одне ворожіння. Те, як Юнг прочитав І Цзін, стало одним із важливих шляхів, якими текст у XX столітті дійшов до психологів, митців і читачів контркультури.

Українською книга вийшла у видавництві «Фоліо»: «І-цзін. Книга змін» у перекладі Євгена Тарнавського надрукували 2018 року й перевидали 2024-го.

Сьогодні читачі можуть порівнювати багато перекладів, досліджень рукописів і традицій тлумачення. У різні епохи цей стислий багатошаровий текст читали по-різному й шукали в ньому відповіді на нові запитання.